СТРАХИ  МАЛЮКІВ

Страх є емоційним станом, що йде від інстинкту самозбереження. Страх втрати матері, страх самотності, напевно, є вродженим. Схильність до почування страхів, переживання тривоги виявляється  ще в  ранньому дитинстві і своїм корінням сягає стосунків матері та дитини. На малюків першого року життя вкрай негативно впливає розлука з матір’ю(особливо небезпечним є навіть нетривале, тимчасове позбавлення дитини материнської опіки). 
Діти лякаються голосних незрозумілих звуків, бояться (особливо, малюки) невідомих предметів, темноти.                                                                      
 Вже з 7 місяців діти проявляють хвилювання через відсутність матері та  нестачу емоційного контакту з нею. Відсутність матері, її любові, уваги, турботи призводять до втрати довіри дитини до навколишніх і стають основою формування страхів у дітей, особливо, в емоційно чутливих.  У 8 місяців, як страх смерті, може проявлятися боязкість, страх перед незнайомими, не схожими на матір, чужими людьми.
У віці  2-3-х років починається усвідомлення самого себе, формування почуття власного “Я”. І перші страхи, як правило, відбивають усе незрозуміле цьому “Я”. В дитинстві страх — одна з найпоширеніших реакцій, яка за відсутності  життєвого досвіду діє як інстинкт самозбереження. Зовнішні умови життя дитини – взаємини в родині, батьківське ставлення впливають на появу або відсутність  страху.

ЗМІСТ ДИТЯЧИХ СТРАХІВ
Деякі діти в дошкільному чи молодшому шкільному віці страждають нічними страхами. Часто дітям сниться, що вони не в змозі втікати, що їх хтось ловить, а вони не можуть захиститися. Ці типи снів помічено майже у всіх дітей і їх символічне значення: страх полишеності чи розлуки, покарання. Епізоди нічних жахів проявляються у 4% дітей дошкільного віку. Початок їх характерний для 3-7 років.
Дитячі страхи часто починаються  зі страху темноти і самотності. Вони можуть загострюватися і спостерігатися до 5-6 років. Дитина вимагає, щоб світло залишали ввімкненим; і часто, якщо вимикач знаходиться під рукою, більше не лякається.
Після 3,5 років у деяких дітей з’являється страх перед дикими тваринами; до 5-6 років (особливо у дівчаток) виникає страх, що під ліжком сховалась якась небезпечна людина. В 6 років діти лякаються тіней або привидів, в яких почувають злодіів, вбивць, що причаїлись в темноті.
В дитячих страхах переважають наступні: страх залишитися без дорослих,  відсутність мами, тата; смерті батьків; страх нападу бандитів; захворіти і померти; появи чужих;  страх покарання; страх негативних казкових персонажів – Баби Яги, Кощія Безсмертного, Бармалея, Змія Горинича, чудовиськ, невидимок, кістяків. В дитини може виникати страх спізнитися в дитячий садок (чи школу). Перед тим, як заснути, деякі діти бояться: страшних  снів; темряви; вовка, ведмедя, собак, павуків, змій (страхи тварин); машин, потягів, літаків (страхи транспорту); бурі, урагану, повені, землетрусу (страхи стихій); висоти чи глибини; перебування у тісній, маленькій кімнаті, приміщенні; води; вогню; пожежі, великих площ; лікарів; кропиви, уколів; болю; несподіваних, різких звуків, раптових дій – гуркоту, вибуху і таке інше.
Необачні розмови дорослих, коментарі незвичайних подій, покарання дітей темною кімнатою чи ізольованістю, страшні сцени фільмів сприяють появі страхів.
В середньому, страхів більше у дівчаток, ніж у хлопчиків, через їх більшу чутливість. Часті захворювання впливають на вразливість дитини щодо страху.
Висока чутливість до страхуу шестирічних хлопчиківі  дівчаток є вищою, коли вони не відвідують школу. У школярів  страхів менше, ніж у дошкільнят.
В молодшому шкільному віці поєднуються інстинктивні та соціально опосередковані страхи. З’являється  страх бути не таким, як інші, страх несприймання та відторгнення іншими дітьми. Страх „бути не таким” вказує на загрозу невідповідності груповим нормам і стандартам, є страхом соціального неприйняття і самотності.

ПЕРЕДУМОВИ ТА ПРИЧИНИ ДИТЯЧИХ СТРАХІВ.
Схильність до емоційних розладів до деякої міри зумовлюється впливом генетичних факторів. Емоційна чутливість і пов’язана з нею вразливість, відсутність або втрата любові і прив’язаності, неможливість відбити агресію та усвідомлення особистісного безсилля, – сприяють виникненню в уяві дитини страхів.
Нічні сноговоріння можуть бути свідченням переживання дитиною тих подій дня, реальності, які й справді викликають страх, тривогу і напруження.
Існує індивідуальна готовність до розвитку реакції страху, особливо вроджена. Будучи різними за своїми індивідуальними поведінковими стилями, діти по-різному сприймають і переживають незвичні ситуації. Одні вже з народження мають чіткий рефлекс боязні, інші реагують менш бурхливо. Лякливість дітей є чимось цілком звичайним і, досить важко відрізнити, невротичний це страх чи реальний. Тривожний тип реагування остаточно закріплюється в старшому дошкільному віці.
Якщо дитині не вистачає впевненості в тому, що мама любить її, чи в тому, що в потрібний момент вона опиниться поруч, у неї може з’явитись тривога чи страх того, що з мамою щось трапилось. У випадках хвороби чи відсутності батьків, у дітей може виникнути страх розлуки з ними.
Діти легко “заражаються страхами”  і фобії можуть бути “засвоєні” від інших членів родини. Нерідко несвідомо батьки створюють тенденцію до розвитку страху, неодноразово застерігаючи дитину, щоб  вона чогось боялась,не вступала в контакт з деякими ровесниками та старшими людьми.
Інколи  страх нагнітають страшні історії та казки, що викликають у вразливих дітей тривогу і страх (особливо,перед сном). Страхи можуть бути і результатом власного досвіду дитини (наприклад, страх собак).
Непомітно можна посилювати готовність до розвитку страху, якщо в присутності дітей згадувати про хвороби, біль, операції. Діти надто чутливі до таких розповідей. Часто батьки свідомо загрожують своїм дітям, намагаючись саме так підняти власний авторитет. Дітей, щоб вони слухались, лякають хворобами, інфекціями, лікарями, уколами. Тривожність і страх  можуть бути викликані втратою бажаного об’єкту (дитина полишена батьків, близького друга чи улюбленої тваринки).

ЯК ВПЛИВАЮТЬ НА ДИТИНУ СТРАХИ.
Дуже часто поява страхів у дітей зумовлена поведінкою батьків і є їх провиною. Коли дитячі страхи хворобливо загострені і зберігаються тривалий час, то це є ознакою неблагополуччя, свідчить про фізичну і психічну ослабленість дитини, про неправильну поведінку батьків, конфліктні стосунки в сім’ї.
Не будучи підтримана батьками, почуваюча страх дитина стає плаксивою. Страх, підсилюючись, породжує інші страхи і може  призвести дитину до невротичного розладу. Зрештою, цим, в окремих випадках, можна пояснити природу таких негативних звичок у дітей, як  заїкання, смоктання пальця, висмикування волосся і т.п. Страхи маленьких дітей мають так мало спільного з реальністю, і все ж ірраціональні страхи часто бувають набагато сильніші, ніж страхи реальні, і саме вони переважають в ранньому дитинстві.
Деякі діти панічно бояться зробити помилку, коли готують уроки чи відповідають біля дошки, лякаючись осуду батьків, які ймовірно, педантично перевіряють кожне слово. І при цьому  постійно дорікають дитині, паралізуючи її волю.
Варто пам’ятати, що страх як негативна емоція, ослаблює і невротизує особистість, та нерідко стає поштовхом до біль серйозних психічних розладів.